Обновлено 19 Квітня, 2023 OSVITA.IN
За останні кілька років світ побачили чимало наукових публікацій, досліджень, рекомендацій та методик щодо роботи з дітьми з ментальними та психологічними порушеннями в розвитку. Це, безперечно, актуально. Однак найбільш складно розібратися з цим потоком інформації батькам, які й так дезорієнтовані наявності в їхньої дитини ментальних порушень. Батькам, у дітей яких діагностовано ментальні порушення, непросто прийняти цей факт, та ще важче зрозуміти: як діяти і хто допоможе?
Ментальні порушення та соціалізація дитини
Поки дитина знаходиться вдома, у звичній для неї обстановці та оточенні, більшість батьків можуть не помічати або не звертати уваги на особливості у розвитку чи поведінці малюка, якщо вони не виражені в гіперболізованих формах та не обтяжені важким анамнезом у розвитку та здоров’ї дитини. Але настає час для здобуття однієї з найважливіших навичок у розвитку кожної дитини – соціалізації.
Соціалізація дітей
Це досить складний та багатогранний процес набуття дитиною норм, навичок, цінностей; включення до соціуму з умінням контролювати свої почуття, емоції, дії.
Ментальні порушення дитини
Це складні порушення в психічному розвитку, які стають бар’єром для інтеграції дитини до соціуму. Іншими словами, дитині вкрай непросто пройти процес соціалізації.
Прикладами ментальних порушень можуть бути:
- РАС (розлад аутистичного спектра, чи аутизм),
- ЗПР (затримка психічного розвитку),
- ЗМР (затримка мовленнєвого розвитку),
- Алалія,
- Дислексія.
Як проявляються проблеми із соціалізацією у дитини?
Соціалізація – непростий, але вкрай необхідний етап життя кожної дитини, від якого залежатиме її інтеграція до соціуму.
Але ж, як раніше було комфортно й звично: «Батьки завжди поруч і, якщо потрібно, вирішать за мене всі проблеми». Тепер же дитині необхідно самій встановлювати контакт із дітьми та дорослими, знаходити компроміси у вирішенні конфліктних ситуацій (кому зараз потрібніша й для кого важливіша на цей момент саме ця іграшка), разом придумати правила гри та слідувати їм, вміти відстоювати свою точку зору, не порушуючи особисті кордони співрозмовника тощо.
Вже на етапі адаптації досвідчений педагог зверне свою увагу на деякі нетипові явища у поведінці та особливості соціалізації конкретної дитини.
Маркери наявності проблем із соціалізацією у дітей
- значне зниження контактів з оточуючими або повна їхня відсутність;
- зануреність у свій внутрішній світ;
- порушення почуття самозбереження з елементами самоагресії;
- підвищена чутливість до світлових, слухових, тактильних, температурних подразників;
- неуважність, забудькуватість, відставання у розвитку словесно-логічного мислення, труднощі в оволодінні аналізом і синтезом, порівнянні й узагальнення.
Саме тому батькам важливо вчасно помітити якісь нетипові особливості у соціалізації їхньої дитини, а педагогам – коректно описати свої спостереження та допомогти батькам.
Педагоги та батьки дітей із ментальними порушеннями: війна чи конструктивний діалог?
Ментальні порушення у дитини – це завжди випробування насамперед для батьків. Педагоги, які завжди на боці дитини та вважають своїм обов’язком поспілкуватися з батьками, щоб обговорити з ними виявлені проблеми (наприклад, із соціалізацією), можуть зіткнутися із життєвою позицією батьків: «нічого не бачу, нічого не чую», або «якщо я не говорю про проблему – значить її немає». Безперечно, почувши про можливі проблеми, батьки по-різному можуть відреагувати: агресія, заперечення, розпач тощо.
Чому виникають проблеми у комунікації між батьками дітей з ментальними порушеннями та педагогами?
Отримавши рекомендацію пройти комплексну оцінку особливостей освітніх потреб дитини чи поглиблене медичне обстеження для виявлення ментальних порушень, педагоги можуть зіткнутися зі шквалом обвинувачень на свою адресу.
Найчастіше з вуст батьків звучить: «ви до нас чіпляєтеся»; “ви його недолюблюєте”; “ви хочете сказати, що ми погані батьки”; «він «виговориться»… При цьому батьки забувають про те, що одна з найважливіших потреб для дітей дошкільного віку – це гра та спілкування, яким належить ключова роль в успішній соціалізації дитини.
Що ми спостерігаємо в результаті: скарги батьків про булінг з боку педагогів та подальші розгляди, пояснювальні записки та іншу документальну тяганину. Після всього цього негативу педагоги в майбутньому сто разів подумають, перш ніж щось радитимуть батькам, особливо якщо в таку непросту та психологічно важку ситуацію потрапить молодий фахівець.
Діти з ментальними порушеннями – головне не згаяти час!
Поки дорослі з’ясовуватимуть, хто правий, а хто винен, втрачається дорогоцінний час. У всій цій ситуації насамперед страждає дитина, оскільки час сприятливого сенситивного періоду розвитку всіх відділів мозку втрачається.
У результаті, дитина, яка має ментальні порушення, не отримує якісної медичної, корекційної педагогічної допомоги, і в кращому разі отримує гіперопіку з боку батьків, які вважають оптимальним варіантом сховати її від суспільства. Але не варто забувати, що це лише посилить проблему, а дитина не отримає навичок соціалізації та принципів спілкування з соціумом, з якими йому зрештою доведеться зустрітися у школі.
Позиція батьків дітей із ментальними порушеннями, або «Ви професіонали – ви і займайтеся»
Ще одна позиція батьків: пройти всі обстеження на предмет ментальних порушень у дитини, отримати консультацію та освітній маршрут відповідно до особливостей розвитку конкретної дитини (РАС, ЗПР, ЗМР, алалія тощо), придбати медикаменти (якщо вони були призначені), привести до корекційного педагога в повній впевненості, що на цьому їхня місія як усвідомлених батьків закінчилася.
Нерідко батьки займають позицію: «Ви просили – ми зробили. Ось вам дитина, робіть все, що вважаєте за потрібне. Ми постоїмо осторонь і почекаємо, коли буде позитивний результат».
Роль батьків у соціалізації дітей із ментальними порушеннями
Ось на цьому етапі, одним з найважливіших завдань корекційного педагога є вміння пояснити батькам їх ключову роль у корекційному процесі – чим важчий діагноз дитини, тим активнішою має бути позиція батьків.
У процесі індивідуальної бесіди педагоги консультують батьків про особливості домашньої обстановки, яка, залежно від ступеня порушення (мовного, ментального чи психологічного), буде сприятливим середовищем для переходу дитини від рівня актуального розвитку до зони найближчого особистого розвитку. Це необхідно для того, щоб зона найближчого особистого розвитку стала рівнем актуального розвитку і, таким чином, крок за кроком відбувався розвиток дитини у сфері її можливостей.
Досить часто і в цьому випадку батьки з низькою компетентністю та усвідомленістю демонструють педагогам своє невдоволення та небажання змінювати комфортну для них обстановку та адаптувати її під дитини з ментальними порушеннями, що безсумнівно позначається на розвитку самої дитини.
Надалі, у початковій школі вся відповідальність буде перекладена на вчителів, тьюторів, і навіть педагогів інклюзивних і ресурсних класів у загальноосвітніх школах. Але, в такому разі, всі зусилля для модернізації та підвищенні якості освіти будуть важкими у здійсненні для конкретної дитини.
Тріада «батьки-педагоги-медики» у роботі з дитиною з ментальними порушеннями
Нескінченно довго суспільство може обговорювати професіоналізм та компетентність педагогів і медиків, сперечатися про те, чия роль найважливіша і першочергова у допомозі дитині з ментальними порушеннями: РАС, ЗПР, ЗМР, алалією, розумовою відсталістю різного ступеня, синдромом Дауна.
Але при цьому нівелюється той факт, що усвідомленість і компетентність батьків є основною в зазначеному питанні. Якщо є активна позиція батьків, якщо вони усвідомлено ставитимуться до освітніх потреб своєї дитини, то процес соціалізації буде ефективнішим та успішнішою стане сама дитина.
Головне завдання батьків дітей із ментальними порушеннями
Батькам необхідні підготувати свою дитину до життя в соціумі, допомогти їй у реалізації та розумінні свого «Я», а також значущості в цьому світі. Компетентні фахівці – це партнери батьків, їхні помічники, консультанти, які докладають усіх зусиль для того, щоб допомогти батькам реалізувати свою головну місію.
Не варто забувати, що успіх корекційних програм, методик та розробок залежить від міцного зв’язку так званої тріади «батьки-медики-педагоги», де в центрі знаходиться дитина. Тільки спільними зусиллями можна підготувати дитину з ментальними порушеннями до життя у соціумі.
Ірина Олейниченко
Стилістична редакція – OsvitaIN