Обновлено 4 Червня, 2022 OSVITA.IN
Освіта як явище характеризується амбівалентністю, бо з одного боку є доволі консервативною системою, яка має відображати культурні традиції та код нації, а з іншого боку – чутливо реагувати та синхронно відображати виклики інформаційного суспільства та глобалізованого світу, який щодня висуває нові вимоги до освітньої системи.
Активні освітяни, небайдужі батьки та освітні установи охоче долучаються до бурхливих інтернет-дискусій, що стосуються розбудови системи якості освіти України, особливо у реаліях, які так суттєво змінюються в умовах пандемії. Зараз важко прогнозувати, якою буде освіта майбутнього, але можна ствердити, що траєкторія її розвитку змінилася радикально, а значить нова система потребує оновленої процедури контролю.
Інституційний аудит: мета та сутність поняття
Поняття інституційного аудиту вводить новий закон «Про освіту», а стаття 45 закону визначає сутність інституційного аудиту, його основні складові та мету.
Отже, що собою являє інституційний аудит?
Інституційний аудит, передусім, є абсолютно новою формулою побудови партнерських відносин між державою та закладами освіти. Без сумніву, така співпраця дасть змогу не лише підвищити якість освіти, а й консолідувати соціум довкола спільної мети – закладення основ та забезпечення гідних умов для послідовного й гармонійного розвою всіх без винятків громадян країни. І найголовніше – інституційний аудит має на меті позбавитися узвичаєних кліше стосовно здатності органів влади виключно до бюрократії, контролю та санкцій.
Важливим в цьому контексті є те, що головна мета інституційного аудиту полягає у результативному діалозі та продуктивному співробітництві в форматі «держава – заклад освіти», а також у забезпеченні підтримки та наданні роз’яснень й рекомендацій стосовно підвищення якості української освіти.
Акцентуємо увагу, що інституційний аудит проводиться Державною службою якості освіти України, а механізм проведення інституційних аудитів чітко та детально визначено Порядком проведення інституційного аудиту.
Саме тому, на сьогодні, інституційний аудит дав можливість акцентувати увагу на елементах освітнього процесу не менш важливих ніж, виконання законодавства. Сам процес оцінювання закладу освіти є надзвичайно скомплікованим і має багато параметрів, які верифікуються не лише балом, але й коментарем експертів, які упродовж аудиту звертають увагу на освітнє середовище, взаємовідносини в учнівському та викладацькому колективі, поінформованість щодо академічної доброчесності та інші ключові навички й компетентності передбачені концепцією “Нової Української Школи”.
Освітнє середовище
За онлайн-словником (The Glossary of Education Reform) освітнє середовище описується як фізичне середовище, різноманітні контексти та культури, у рамках яких навчається учень. Зважаючи на те, що учень може навчатися в локаціях поза межами школи або у навколишньому середовищі, то термін освітнє середовище часто використовують як альтернативу для терміну “класна кімната”, що у свою чергу має дещо традиційне й обмежене значення – кімната із партами й дошкою, наприклад.
Освітнє середовище також передбачає культуру школи й самого класу – ключові характеристики, серед яких: способи взаємодії учнів та вчителів, їх поведінка один з одним, способи організації вчителем освітнього оточення, яке б сприяло навчанню (тобто групування парт специфічним чином, декорування класної кімнати навчальними матеріалами, використання аудіо-, відео- та діджитал-технологій.
Зважаючи на те, що якості та характеристики освітнього середовища можуть детермінуватися широким спектром факторів, серед яких, наприклад, шкільна політика (school policies) та структура управління (governance structures), їх так само можна вважати елементами освітнього середовища.
Освітнє середовище може мати як прямий так і непрямий вплив на навчання учня, беручи до уваги рівень зацікавленості, мотивацію до навчання, почуття безпеки та загальне почуття добробуту (well-being). Наприклад, освітнє середовище, що можна уявити як яскраво освітлену сонцем кімнату і наповнену стимулюючими освітніми дидактичними матеріалами, буде більш сприятливим для навчання, ніж темні приміщення без світла та прикрас, але з високим рівнем інцидентів поганої поведінки, безладу, буллінгу та неповаги.
Те, як вчителі співпрацюють із учнями, так само як і стосунки між самими здобувачами освіти, теж є аспектами освітнього середовища, і фрази, такі як “позитивне освітнє середовище” та “негативне освітнє середовище” часто використовуються, маючи на увазі соціальні й емоційні параметри школи чи класу зокрема.
Британські, канадські, американські та фінські експерти в галузі освіти ще на початку 2010-х почали приділяти значну увагу впливу фізичного середовища на результати навчання, роботу самого закладу й шкільну атмосферу, а на сьогодні вже реалізували низку інвестиційних програм із трансформації сучасного середовища в закладах освіти.
Брюс Мау у своїй книзі «Третій учитель» (The Third Teacher) пропонує розглядати освітнє середовище у якості «третього вчителя», що впливає на процес навчання дітей і демонструє, що в шкільному середовищі є три відповідальних за викладання і навчання: перший – учитель, другий – здобувач освіти, третій – освітнє середовище.
Впровадження компетентнісного підходу та необхідність формування навичок ХХІ століття у здобувачів освіти, перехід від традиційних уроків до роботи в групах, індивідуальних і колективних проєктах, інформатизація системи освіти в Україні стали рушійними силами змін проєктування освітнього середовища. Нові меблі, інтерактивна дошка, ноутбук, але основна організація простору залишається традиційною?
Але проєктування освітнього середовища не слід ототожнювати із його декоруванням та прикрашанням. На щастя, є педагоги, що намагаються змінити традиційні форми, створюючи середовища для особистісного зростання дітей в атмосфері комунікацій, співпраці, творчості, формування лідерських якостей.
Кваліфікований учитель
Ключовою фігурою Нової Української Школи (НУШ) є вчитель, оскільки якість освіти не може бути реалізована без якості вчителів, які у ній працюють. Зараз поняття успішності вчителя можна ототожнити з його конкурентоспроможністю та стресостійкістю.
Керівники освітніх проєктів та й самі педагоги погоджуються із тим, що сучасний український вчитель має сам бути учнем, аби завжди підтримувати форму, особливо в такий час швидких змін у всіх сферах суспільства.
Чимало дискусій викликає саме постать сучасного педагога: невже вчитель нової школи більш емоційно стійкий, всебічно розвинений, творчий та набагато більше любить свою професію, ніж учитель традиційної школи?
Таке судження нівелює цінність роботи попереднього покоління педагогів, але спонукає до переосмислення ролі сучасного вчителя, який відтепер є не єдиним джерелом інформації у навчальному процесі, а набуває нових ролей, які представлені в інфографіці нижче.
Результати інституційних аудитів показують, що саме кадровий склад шкіл формує цілісне уявлення про рівень якості надання освітніх послуг як в сільських школах, так і в освітніх закладах міст.
Держава роками намагається зміцнити імідж педагога у суспільстві, подолатинегативні яища, пов’язані із цією діяльністю, заохотити молодих спеціалістів до опанування такої відповідальної професії.
У найрозвиненіших країнах світу є розуміння того, що від освіти залежить розвиток держави, тому на вчителів покладається значна відповідальність перед суспільством. Можливо, з цієї ж причини нерідко звинувачення у провалах експериментів над освітою летять саме у бік вчителів, а не самої системи.
Наслідки “карантинної освіти” чи навчання “покоління ковід” (як тепер називають сучасних учнів та студентів в іноземних статтях, що досліджують вплив пандемії на освіту) ми не побачимо згодом, а відчуємо лише з наступним поколінням. Педагоги, які зараз навіть у найскладніших умовах працюють в усіх закладах освіти України, виконують надвідповідальніше завдання – готують покоління до тих професій майбутнього, які зараз навіть важко уявити.
Компетентний учень
Флексибельність, уміння легко адаптуватися і навчатися упродовж усього життя – такі вимоги суспільство ставить перед учнем. Місія школи ХХІ століття — навчити дітей бути гнучкими до змін, розвинути їх допитливість, толерантність, наполегливість, ініціативність, соціальну відповідальність, громадську активність та лідерство.
До компетентностей, якими має володіти учень відносять читання і письмо, а також грамотність: математичну, гуманітарну, природничу, фінансову і підприємницьку, культурну і громадську та інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).
Навички, які формуються у процесі отримання освітніх послуг, ілюструє наступна інтелектуальна карта.
Кожен учень потребує індивідуального підходу та мотивації: до власного гармонійного розвитку, до опанування й знання предмета, до пізнання навколишнього світу.
Анкетування учнівського колективу, яке проводиться в рамках інституційного аудиту, дає можливість проаналізувати рівень надання освітніх послуг із точки зору самих здобувачів освіти, що є надзвичайно цінною інформацією, яку можна активно використати для удосконалення чи реорганізації освітнього простору.
Найчастіше маємо такий висновок, що учні потребують допомоги і підтримки у своїй праці, стимуляції творчих ідей, підготовки до динамічного життя шляхом оволодіння не лише hard skills, а й soft skills, аби стати самостійними, творчими й упевниними у своєму потенціалі людьми.
Позитивним результатом інституційного аудиту можна вважати підвищення інтересу громадськості, пробудження зацікавленості батьківського колективу процесами, які відбуваються у закладі освіти, вчителі у свою чергу отримали шанс нарешті здобути необхідну підтримку із боку держави у розвитку свого викладацького потенціалу та удосконаленні умінь шляхом, наприклад, сертифікації педагогічних працівників. Учні, можливо, змогли відчути, що до їх думки дослухаються, а сама система освіти України, вбираючи світові практики реформування, має можливість шляхом спроб і помилок визначити найвдаліший для себе шлях розвитку.
Від редактора
Поданим матеріалом розпочинаємо публікацію серії статей, присвячених інституційному аудиту закладів освіти України. Безперечно, поняття інституційного аудиту введено нещодавно, а його зміст визначено новим Законом України «Про освіту». Сам же механізм реалізації роз’яснено в Порядку проведення інституційного аудиту, що започатковує кардинально нові засадничі принципи та критерії щодо оцінювання освітньої діяльності в закладах освіти України.
Анастасія Кириченко
Стилістична редакція – OsvitaIN