Обновлено 10 Вересня, 2022 OSVITA.IN
Доступність юридичної освіти останнім часом стала притчею «во язицех» і лише ледачий обиватель не розмірковував про те, що юристів «розплодилося…».
Цей обиватель робив свої висновки, як правило, спостерігаючи за рекламою приватних університетів – «одноденок», які, маючи гучні назви, набирали тисячами абітурієнтів і перетворилися по своїй суті в фабрику юридичних дипломів. Але в свідомості пересічної людини – форма власності, рівень акредитації та глибина підготовки юриста звучать, як порожній звук, й не говорять йому абсолютно нічого.
Але під одну гребінку під цю поширену думку потрапили й інші класичні університети та академії, а також університети та академії системи МВС, органів держбезпеки, митної служби.
Правоохоронна ж система, яка для своїх потреб готувала юристів весь цей час, навпаки відчувала кадровий «голод» фахівців із юридичною підготовкою для комплектування оперативних і слідчих підрозділів.
Але, все ж таки, університетам та академіям системи МВС вдалося переломити ситуацію за значний період (починаючи з 2000 року) і звести кадровий «голод» до дефіциту фахівців, що мають юридичну освіту, на рівні 20-30%.
Такий стан речей дуже не сподобався цивільним (класичним) державним і приватним університетам, які мають недобір студентів у зв’язку із демографічною ситуацією в країні і, як наслідок, недоотримують прибуток від контрактної форми навчання, адже вартість юридичної освіти відчутно вища, ніж інші гуманітарні спеціальності при рівних витратах.
Підвищувати якість підготовки шляхом поглиблення якості наукової діяльності, практичних навичок викладачів, організації міжнародного співробітництва цивільним університетам і академіям набагато важче, ніж відомчим ВНЗ системи МВС, адже за спиною останніх стоять можливості міністерства, глибокий практичний підхід до наукових досліджень, величезний досвід в кримінальному, адміністративному і цивільному процесах.
І конкурувати з такою науковою системою, дуже розвинутою в університетах МВС, можливо лише декільком профільним класичним та профільним цивільним університетам й академіям.
Спроб позбавити набору на спеціальність «Право» відомчі університети МВС робилося вже декілька.
Перший риф, з яким зіткнулися абітурієнти та ВНЗ, – це збільшений (завищений) конкурсний бал атестатів, що унеможливлює прийом більшості випускників на зазначену спеціальність.
Другий риф – це складання Єдиного Фахового Вступного іспиту (ЕФВІ) після закінчення бакалаврату для вступу на магістратуру, без якої юридична підготовка не може вважатися повною.
Проте, все це не змогло зупинити абітурієнтів у бажанні отримати гідну юридичну підготовку у реальних фахівців, що мають десятки років найціннішого юридичного досвіду роботи в практичних підрозділах Міністерства Внутрішніх Справ.
І тоді в хід вирішили пустити заборонну систему й регуляторну політику, застосувавши лобі в законодавчій площині, маючи на меті заборонити підготовку фахівців за спеціальністю «Право» в університетах системи МВС.
Але, щоб зрозуміти справжні мотиви того, що відбувається, варто зазирнути в недавню історію становлення вищих навчальних закладів державної правоохоронної системи.
Радянські часи: юридична освіта й погляд в минуле
Вступити до інституту або на юридичний факультет університету за часів УРСР було для звичайної простої людини, м’яко кажучи, нереально.
Ґрунтовний відбір та перевірка на благонадійність відтинала 90 відсотків бажаючих потрапити в так звані «вершки суспільства», і отримання юридичного диплома відкривало перед випускником масу приємних перспектив та стабільність в житті.
Що тільки не робилося батьками для успішного вступу дитини: цільові направлення з різних структур, листи, клопотання, підключалися всілякі «зв’язки» і «блат», «телефонне право» та інші пережитки радянської системи.
Нескладно здогадатися, що студентів «зі сторони» на цих факультетах був вкрай малий відсоток – медалісти, відмінники та просто щасливчики, які волею «вищих сил» змогли пробити собі дорогу в світле майбутнє.
Керівництво цих ВНЗ ставало певною мірою «маленькими королями», вершителями доль і майбутнього для тих, хто так прагнув освоїти цю престижну спеціальність. Не зважаючи на величезні зусилля під час вступу, це не давало право студенту не навчатися, і за найменшу неуспішність та порушення дисципліни студента могли відрахувати із відповідними позначками в його особовій справі.
Але для широких мас навчання та отримання спеціальності «Правознавство» (аналог нинішнього «Право») так і лишилося нездійсненною мрією.
Щасливчики, які закінчили юридичний факультет і отримали юридичну освіту, в подальшому мали путівку в життя, працюючи в прокуратурі, судах, органах держбезпеки, дипломатичних структурах, в системі партійної та комсомольської еліти.
Однак органи Міністерства внутрішніх справ відчували постійну нестачу в цих кадрах.
Університети системи МВС як противага монополії юридичних конгломератів
Після здобуття Україною незалежності Міністерство внутрішніх справ, маючи величезну базу і накопичений досвід, активно почало створювати структуру інститутів, академій та університетів, які проводять підготовку фахівців за спеціальністю «Правознавство», а надалі –«Право».
Кадровий «голод» почав все менше відчуватися в слідчих і оперативних підрозділах. Підвищення якості роботи стало реальним показником правильної політики, що проводиться Міністерством внутрішніх справ України у векторі розвитку і розширення наукової бази для спеціальності «Право», а також пропозиції, що вносяться до Верховної Ради України для використання в законодавчій діяльності.
Це не могло сподобатися «цивільним» «класичним» науковим юридичним школам Львова, Харкова, Києва та Одеси, котрі завжди мали свій упереджений підхід до фахівців, підготовлених системою МВС, через втрату «монополії» на одвічне питання «бути чи не бути» абітурієнту юристом.
Для приватних і цивільних (класичних) же університетів та академій України система відомчої підготовки в МВС юридичних кадрів була справжньою «трагедією» і «кісткою в горлі», що не дозволяє в повній мірі отримувати високий прибуток, набираючи абітурієнтів на спеціальність «Право».
Невдоволення з усіх сторін отримало вихід у вигляді «лобі» з просування позиції позбавлення вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ ліцензій на спеціальність «Право».
Монополізація юридичної освіти як крок до повної катастрофи доступної суспільству України юридичної підготовки
Під час вивчення матеріалів для підготовки поданої статті склалося враження, що лобісти намагаються повернутися до тієї старої системи недоступності юридичної освіти для рядового громадянина, по суті позбавляючи конституційного права на освіту тисяч талановитих випускників і «вбиваючи» на корені конкуренцію на ринку праці фахівців юридичного профілю, де реально талановитий випускник міг би себе показати з найкращого боку, але не маючи впливових зв’язків або величезних коштів, він не зможе отримати гідну освіту.
До чого це може призвести?
- До додаткового розшарування і так неоднорідного суспільства. Адже клановість і спадковість – це вже не здається таким неймовірним. Коли можливість бути адвокатом, прокурором, суддею або нотаріусом де-факто передаватиметься в «спадок», і людей «зі сторони» в цій сфері не буде.
- До позбавлення можливості дітей із небагатих і невпливових сімей виграти у вступному конкурсі і оплатити згодом собі навчання за юридичними спеціальностями в цивільних університетах, які миттєво підвищать вартість юридичної освіти.
- До збільшення ймовірності виникнення корупційної складової під час організації набору студентів-юристів.
- До кадрового «голоду» фахівців в юриспруденції, необхідних для роботи в оперативних і слідчих підрозділах правоохоронних структур.
Лобісти або юристи – бути чи не бути?
Вчитатися б всім в рядки цієї статті, замислитися б над тим, до чого може призвести подібний крок щодо знищення юридичних факультетів відомчих університетів.
Слідчий, який не має юридичної освіти, стає по суті просто дізнавачем і не може чітко сформулювати кваліфікацію злочину або оцінити цивільно-правову форму дії. Одну з точок зору, викладену в статті відомого вченого, доктора юридичних наук В.В. Шаблистого ми публікували раніше.
Підприємства всіх форм власності відчують різку нестачу юристів для забезпечення свого функціонування в правовому полі при такому і так занадто заплутаному законодавстві.
Талановиті випускники шкіл, які не мають величезних фінансових можливостей, не зможуть реалізувати себе на юридичному поприщі та в правозахисній діяльності.
І цей перелік проблемних питань можна продовжувати і продовжувати …
- Якою ж буде реакція з боку Міністерства внутрішніх справ і Міністерства освіти?
- Хто стане на захист доступної юридичної освіти і чи стане взагалі?
- Чи зможе хтось зупинити монополізацію юридичної освіти?
Час покаже. На даному етапі питання вимагає розголосу і обговорення громадськості.
Проте знаємо одне, процес, що призведе до знищення можливості отримання вищої юридичної освіти широкими верствами суспільства запущено. До чого це призведе ми зможемо побачити найближчим часом.
P.S. Авторський колектив міжнародного порталу osvita.in запрошує вчених і працівників системи освіти ділитися інформацією про розвиток зазначеного питання і надсилати своє бачення