Обновлено 10 Січня, 2022 OSVITA.IN
Тільки-но уявіть собі поєднання злочинного та дитячого світів: що може бути спільного між двома взаємовиключними поняттями? Проте реалії сьогодення доводять протилежне.
На разі Україна переживає не найкращі часи: політична та соціально-економічна криза, воєнний конфлікт на Сході держави, пандемія коронавірусу дестабілізують і без того мінливий розвиток українського суспільства. Проблеми ж, які виникають в суспільстві, зокрема злочинність в будь-яких її проявах, на думку більшості наших співгромадян, пов’язані із тими кризовими явищами, які ми спостерігаємо зараз. Проте сьогодні хотілося б звернути особливу увагу на дитячу злочинність, з’ясувати причини здійснення протиправних дій дітьми та підлітками, а також визначити шляхи попередження злочинності серед підростаючого покоління.
Підліткова злочинність: роль сім’ї
Очевидним є факт, що, на превеликий жаль, наше суспільство страждає від нівелювання права, більшість наших співгромадян володіють досить невисоким рівнем правосвідомості, громадянської культури та виховання.
Стрімке зростання злочинності, корупційних діянь, абсурдно низький рівень соціального забезпечення громадян, ухвалення нормативних документів, які не діють і не реалізовуються, спровокували утвердження в свідомості соціуму наростаючу байдужість та зневагу до понять «закон» та «право». А серед української молоді це питання є актуальним як ніколи.
Дитяча і підліткова злочинність не є для суспільства явищем новим, проте однозначно є своєрідним індикатором тих несприятливих та регресивних процесів, які мають місце в державі. На сьогодні в українському суспільстві спостерігається ситуація, яка свідчить про «омолодження» злочинності, що викликає неабияку тривогу.
Отже, в чому полягають основні причини, та які фактори провокують збільшення кількості правопорушень та зростання злочинності серед дітей та підлітків?
- Ослаблюється виховна функція сім’ї. Слід розуміти, що сім’я, як соціальний інститут, відіграє ключову роль у становленні особистості дитини: формує уявлення про моральні стандарти, загальнолюдські цінності та ідеали. Дитина ж, в силу відсутності достатнього життєвого досвіду та здатності до глибинного аналізу дій і поведінки батьків, буде копіювати їх поведінку, світогляд, ступінь поваги до закону та правову культуру. Саме тому основи законослухняності закладає саме сімейне виховання.
Однак доволі часто можемо спостерігати, що в деяких сім’ях відсутні прийнятні умови для належного виховання дітей та підлітків, а це, в свою чергу, призводить до деформації психічного та духовного розвитку підростаючого покоління. Наслідком зазначених відхилень можуть стати вчинення протиправних діянь, що нерідко мають тяжкі наслідки.
- Виникають конфліктні ситуації із дорослими. Погодьтеся, навіть у досить благополучних сім’ях зустрічаються випадки протиправних дій з боку неповнолітніх. В чому ж причина? Справа в тому, що підлітковий вік досить непростий із психологічної точки зору. У зв’язку з цим, нерідко між батьками (або іншими дорослими) та підлітками виникають конфліктні ситуації. Як правило, конфлікти між дорослими та підлітками назрівають через прагнення останніх до самостійності, яке старше покоління не бере до уваги і, відповідно, не підтримує. Не забуваймо, що підліткам вкрай важливо, щоб із їхньою точкою зору рахувалися, брали до уваги їх прагнення та бажання, довіряли, не насміхалися над ними тощо. Проте, в силу психологічної незрілості, підлітки свій протест демонструють негативною поведінкою, грубістю, протиправними діяннями в тому числі.
- Бездоглядність та безпритульність дітей. Бездоглядність та безпритульність дитини є одними із найпоширеніших причин, які спонукають підлітка стати на шлях злочину. Виникає ж бездоглядність зазвичай в тих сім’ях, які ведуть антисуспільний, розпусний та імморальний спосіб життя. Такі сім’ї знаходяться в складних матеріальних, психологічних, емоційних умовах. Діти ж, не маючи бажання приймати такий стан речей, можуть навіть іти з дому, вдаючись до бродяжництва.
Неповнолітні особи, батьками (опікунами) яких не створено умови для необхідного контролю за їхньою поведінкою, стилем життя, вважаються бездоглядними.
Діти, яких покинули батьки, або ж за власним бажанням лишили свої сім’ї або певні дитячі установи, де займалися їхнім вихованням, і, відповідно, не мають постійного і певного місця проживання вважаються безпритульними.
Неповнолітні, які позбавлені систематичного контролю та уваги з боку батьків (опікунів), з великим відсотком вірогідності можуть стати жертвами жорстокості, насилля, і у найгіршому випадку – піти злочинним шляхом.
Як бачимо, сім’я посідає визначальне місце в становленні особистості дитини та підлітка. Саме цей соціальний інститут формує у підростаючого покоління розуміння життєвих цінностей і прагнень, модель поведінки в соціумі, а також впливає на правове виховання та законослухняність дітей та підлітків.
Дитяча і підліткова злочинність: чому виникає проблема?
Безперечно, роль сім’ї в попередженні дитячої і підліткової злочинності є чи не визначальною. Однак варто розуміти, що окрім сім’ї, на підлітка великий вплив справляє його найближче оточення, яке складається із друзів, ровесників.
Як ми вже зазначали вище, навіть у благополучних сім’ях трапляються випадки, коли дитина, оточена любов’ю, розумінням, вчиняла протиправні дії. У чому ж криється причина?
Навіть зовнішнє благополуччя може стати трагедією для незрілої психіки підлітка. Досить часто ми спостерігаємо, що діти із заможних родин вдаються до вчинення злочинів, вжиття алкогольних та наркотичних засобів (які, по суті, в більшості випадків є причинами вчинення правопорушень). Ці діти не знають голоду, не мають проблем із одягом та ґаджетами, вони навчаються в престижних навчальних закладах.
В таких випадках, як правило, батьки попри своє матеріальне благополуччя, є педагогічно і психологічно некомпетентними, а відтак не можуть передбачити та попередити проблему. Досить часто дорослі нехтують психоемоційним станом підлітка, демонструють авторитарність та небажання дослухатися до дитини. І дитина шукає вихід, але свій.
У підлітковому віці важливим, а іноді й визначальним, стає вплив ровесників та старших товаришів. Проте не завжди це оточення можна вважати благополучним. Підлітки потрапляють у погану компанії через вплив однолітків і друзів, погані відносини в шкільному колективі, проблеми з батьками й учителями. Пояснюється це тим, що дитина шукає своєрідний вихід із ситуації та підтримку. Саме в таких компаніях проявляються та загострюються негативні риси характеру: жорстокість, нахабність, зневажливе ставлення до оточуючих. За таких умов підлітки стають вразливими щодо питання участі та скоєння злочинів. Найчастіше правопорушення вчиняються не поодинці, а саме декількома членами однієї компанії, що домовляються та погоджуються на їх вчинення. Групові правопорушення є найпоширенішим серед зазначеної категорії осіб.
Проаналізувавши таке явище, як злочинність серед неповнолітніх та дітей, слід підкреслити, що дослідники, крім несприятливого впливу сімейного виховання, де ключова роль належить батькам, виокремлюють низку інших чинників, які можуть спровокувати протиправні діяння з боку дітей та підлітків. Серед таких чинників:
- відсутність зайнятості суспільно-корисною працею;
- шкідливий вплив найближчого оточення та середовища, в якому зростає дитина;
- недоліки в роботі правоохоронців щодо заходів із попередження протиправних діянь неповнолітніх;
- не вживаються невідкладні та ефективні заходи, щоб виявити та притягнути до відповідальності повнолітніх, котрі створюють умови для втягнення дітей та підлітків у злочинну діяльність;
- відсутність системної уваги щодо проблем дитячої злочинності з боку держави та суспільства;
- провокування з боку повнолітніх до здійснення протиправних діянь неповнолітніми;
- несприятливий вплив ЗМІ, популяризація насилля, інстаграмна реальність, пропаганда вживання наркотичних засобів та алкоголю, раннього статевого життя, проституції, розбещення тощо;
- нестача або відсутність уваги й контролю з боку сім’ї та компетентних органів за дозвіллям, поведінкою, оточенням дітей та підлітків;
- неефективна превентивна діяльність з боку правоохоронних органів, яка в більшості випадків є формальною та епізодичною.
Види відповідальності за вчинення злочинів неповнолітніми
Перш ніж розглядати превентивні заходи щодо попередження дитячої злочинності, слід розглянути види відповідальності неповнолітніх та санкції з боку держави. Отже, за характером правопорушення виникає адміністративна та/або кримінальна відповідальність.
Адміністративне правопорушення – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність неповнолітніх осіб настає із 16 років. Тобто, підлітки, яким на момент вчинення адміністративного правопорушення виповнилося 16 років, нестимуть адміністративну відповідальність (стаття 12 КУпАП).
В поданих інфографіках рекомендуємо ознайомитися із видами адміністративних стягнень за різних умов.
Акцентуємо увагу на тому, що за умови, якщо адміністративна відповідальність неповнолітніх передбачає стягнення штрафу відповідно до частини 3 статті 184 та частини 2 статті 307 КУпАП, штраф сплачують батьки неповнолітнього, або особи, що їх замінюють.
Що стосується кримінальної відповідальності, то відповідно до чинного законодавства, остання настає в разі, якщо особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку (стаття 22 Кримінального Кодексу України).
Однак, відповідно до частини 2 статті 22 КК України, кримінальна відповідальність може настати й з 14 років.
Попередження дитячої злочинності підрозділами ювенальної превенції
Вище ми намагалися детально проаналізувати чинники, які призводять до вчинення дітьми злочинів. Плануючи профілактичну роботу, яка проводиться підрозділами ювенальної превенції, педагогами в школі та іншими уповноваженими органами й службами, слід брати до уваги ці причини.
Однак, превентивна діяльність щодо попередження злочинності серед дітей та підлітків має передусім здійснюватися не лише в фокусі діяльності уповноважених органів. Держава має стояти на варті загально соціального запобігання дитячій злочинності. Тут мається на увазі зменшення соціально-економічної, морально-психологічної, політичної та правової напруги в соціумі, а знайти свій прояв може в підвищенні життєвого рівня населення, збільшення матеріального забезпечення та захисту сімей із дітьми, дітей-сиріт, дітей-інвалідів тощо.
Велику роль у попередженні дитячої злочинності відіграє превентивна діяльність поліції (підрозділи ювенальної превенції), яка спрямована на попередження злочинів. Тут головним завданням поліції є попередження негативного впливу окремих криміногенних чинників на дітей та підлітків, а також робота із дітьми, котрі мають девіантну або злочинну поведінку.
Ключова роль належить індивідуальній профілактичній роботі, яка здійснюється щодо неповнолітніх, які належать до групи ризику, або раніше були притягнуті до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
19 грудня 2017 року Міністерством Внутрішніх Справ України затверджено Інструкцію щодо організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України. Зазначена Інструкція визначає коло повноважень та окреслює основні завдання підрозділів ювенальної превенції.
До ювенального офіцера поліції звертаються діти, які потребують правової допомоги, батьки, які несуть адміністративну відповідальність за вчинення правопорушень своїми дітьми.
Профілактичні заходи підрозділами ювенальної превенції проводяться з дітьми середньої та старшої ланки в школах, школах-інтернатах та дитячих будинках.
Для неповнолітніх, котрі особливо схильні до вчинення правопорушень, проводяться індивідуальні бесіди, під час яких з особливою детальністю аналізуються правові наслідки та аспекти різних дій.
Співробітники ювенальної превенції працюють не лише з підлітками, а й з їх батьками, котрі, в свою чергу, мають попередити насильство в сім’ї, прояви жорстокості стосовно дитини та вчасно перешкодити втягненню дітей у злочинну діяльність.
Від редактора
До вашої уваги стаття, яка із психолого-педагогічної та правової точок зору розкриває проблему дитячої злочинності в сучасному українському суспільстві. Без сумніву, зазначена проблема досить гостра та актуальна, тому рекомендуємо ознайомитися всім батькам, педагогам та дорослим, які представляють інтереси дитини.
Спеціалістами освітнього напрямку 081 «Право» досить детально проаналізовано нормативну базу та санкції з боку держави за певні види правопорушень неповнолітніх, що може бути використане, наприклад, в рамках навчально-виховної роботи в закладах середньої освіти.
Завдяки професіоналізму та дослідженням фахівців напряму 081 «Право» Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на нашому порталі ви маєте змогу ознайомитися із практичними напрацюваннями правників. В зазначеному контексті рекомендуємо ознайомитися зі статтею «Суїциди дітей та підлітків: як запобігти трагедії?»
Проте, на превеликий жаль, на сьогодні вищі навчальні заклади системи МВС виборюють можливість залишити за собою право на підготовку юристів. Відомо, що зараз прихильниками монополізації вищої юридичної освіти (за напрямом 081 «Право») активно лобіюється питання щодо позбавлення можливості університетів внутрішніх справ надавати вищу юридичну освіту і, відповідно, готувати юристів.
Для того, щоб зрозуміти суть питання лобізму ідеї монополізації вищої юридичної освіти (за напрямом 081 «Право») рекомендуємо ознайомитися зі статтею «Юридична освіта для обраних, або велике лобі «маленьких королів»?»
Євгенія Виноградська, Факультет підготовки спеціалістів
для підрозділів превентивної діяльності,
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
керівництво:
Кафедра кримінального права та кримінології
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
Співавторство та стилістична редакція – Лєх Кшижановскі, Марія Качковська
OsvitaIN