Содержание
Обновлено 4 Червня, 2022 OSVITA.IN
Батьки, що роблять все за своїх дітей, позбавляють їх можливості стати самостійними. Як результат з дитини виростає «матусин синочок або донечка», що досить негативно впливає на адаптацію до дорослого життя в майбутньому.
Індивідуальність у дітей починає проявлятися ще в ранньому дитинстві і виражається в особливостях характеру, темпераменту і поведінки. Вже починаючи з двох років, дитина починає формуватися як особистість із набором своїх унікальних психологічних якостей і властивостей.
Варто просто постежити за дітьми, як вони їдять, як вони одягаються, в що грають і як прибирають іграшки. Хтось із дітей намагається їсти, поки що не зовсім акуратно і невміло користується столовими приборами, проте робить це самостійно. А декотрих дорослі продовжують годувати з ложки. Хтось наполегливо намагається одягатися й взуватися, нехай не зовсім упевнено, проте самостійно, а хтось терпляче чекає, доки його одягнуть. Хтось з дітей самостійно прибирає свої іграшки, а за кимось прибирають їхні батьки.
Однозначно, інколи батькам простіше самим зробити всю роботу за своїх дітей, у когось із дорослих доволі часто просто не вистачає на це ані часу, ані терпіння. Проте постає питання: як довго це продовжуватиметься? Як би там не було, дитині рано чи пізно доведеться вчитися самостійності.
Якщо батьки бажають, щоб їх дитина виросла самостійною, то замислитися над цим варто якомога раніше. Тому, якщо ви не хочете, щоб з ваших дітей виросли «матусині синочки або донечки», запасайтеся терпінням та приділяйте своїй дитині час та увагу.
Пропонуємо до уваги батьків декілька практичних психолого-педагогічних порад та рекомендацій, які, матимемо надію, виявляться корисними та доцільними.
Отже, як розвивати у дітей самостійність?
Психолого-педагогічні поради та рекомендації для батьків
Заохочуйте та мотивуйте дитину
Самостійність у дітей починає проявлятися вже у віці близько трьох років. Спочатку дитина просто копіює дії дорослих. Наприклад, якщо після прийому їжі дитина, наслідуючи дорослих, кладе свою тарілку або чашку до кухонної мийки, обов’язково закцентуйте увагу дитини на цьому та неодмінно похваліть її!
Заохочення додасть дитині впевненості в своїх силах та мотивуватиме до виконання подальших самостійних дій. Якщо ж батьки не оцінюють зусиль і не звертають уваги на старання дитини, воно елементарно може втратити мотивацію до здобуття нових навичок і, як наслідок, зникне стимул.
В жодному разі не критикуйте та не сваріть!
Не варто засуджувати і критикувати дитину за невдалі спроби самостійних дій! Наприклад, якщо дитина забруднилася, допомагаючи батькам, або залила нову скатертину, наливаючи собі воду, сік, молоко і так далі, або зламала якийсь предмет, прагнучи його відремонтувати. Нічого страшного, це всього лише річ, а от ваша дитина зробила перші кроки до самостійності! Єдиний випадок, коли дитину слід зупинити, якщо її зусилля можуть заподіяти шкоду здоров’ю та безпеці! Забороняючи дитині щось робити, наприклад, брати в руки гострі предмети, у жодному разі не карайте дітей! Це треба робити спокійно, без крику та образ на адресу дитини!
Постійний осуд та критика відбивають у дитини бажання діяти самостійно і підривають віру у власні сили. Дитина починає остерігатися, що може бути покараною і, відповідно, її зусилля не увінчаються успіхом.
Надавайте право вибору!
Прагніть надавати своїй малечі право вибору. Прагніть прищепити дітям відчуття відповідальності за прийняті рішення, а також розвинути здатність до прогнозування результатів своїх дій.
Наприклад, цікавтеся думкою своєї малечі, яку б страву вона хотіла б з’їсти, який одяг або взуття хотіла б одягнути перед виходом на прогулянку, які речі хотіла б узяти з собою, збираючись в поїздку або подорож. Надайте дитині можливість самій зібратися, одягнутися та спакувати свої речі. Основна умова, щоб у дитини була можливість реалізації своїх планів і розумного, доцільного вибору.
Навчайте дитину та влаштовуйте змагання!
Навчіть свою дитину одягатися, покажіть, наприклад, як зав’язувати шнурки на взутті. Влаштуйте змагання на швидкість: хто швидше виконає ту чи іншу операцію. Для мотивування дитини можна навіть інколи “піддатися і програти” – це викличе у неї впевненість в собі та азарт. Проте не варто влаштовувати змагання на тему: хто швидше що-небудь з’їсть або вип’є. Для прийому їжі це не є доцільним і корисним.
Уникайте гіперопіки!
Гіперопіка – батьківська поведінка, що супроводжується гіпертрофованою турботою, опікою над своєю дитиною, підвищеним невмотивованим страхом за неї. Гіперопіка перешкоджає розвитку самостійності дитини та зводить нанівець всі її спроби до ініціативи та активної діяльності.
Негативними наслідками гіперопіки є те, що діти зростають безхарактерними, безініціативними і навіть можуть відставати в розвитку. Тому не прагніть занадто допомагати і полегшувати життя своїй дитині – ні до чого хорошого в майбутньому це не призведе!
Залучайте дитину до процесу!
Підключайте дитину до спільної діяльності, залучайте дитину до допомоги в побуті, в саду і на городі. Прагніть робити це в ігровій формі – дитині так сподобається більше! Попросіть малечу допомогти вам, наприклад, замісити тісто, помити фрукти або витерти пил. Участь в “дорослій” діяльності підвищить значущість дитини у власних очах. Спільна робота з батьками допоможе малечі відчути себе учасником важливого процесу.
І наостанок: шановні батьки, зав’язуючи своїм дітям шнурки, вимиваючи їм ручки, прибираючи за ними іграшки, ви позбавляєте їх можливості розвиватися і ставати самостійними людьми, що в дорослому житті може обернутися труднощами і негативними наслідками для ваших дітей!