Обновлено 15 Лютого, 2020 OSVITA.IN
Безумовно всі батьки бажають для своєї дитини лише найкращого, і намагаються максимально підготувати її до дорослого життя: виховати і дати престижну освіту, навчити долати труднощі і самовдосконалюватися. Але чомусь не завжди благі наміри дорослих адекватно сприймаються дітьми. Головна причина полягає в тому, що у дітей відсутня мотивація – внутрішнє бажання і прагнення дотримуватися певної моделі поведінки, робити так, а не інакше. Чому дорослим не завжди вдається мотивувати дітей та в чому полягають їх головні помилки – спробуємо розібратися.
Топ-5 помилок дорослих, або як НЕ ВАРТО мотивувати дітей
- Ставка на зовнішню мотивацію. Зовнішня мотивація – це система заохочень для того, щоб схилити дитяти діяти так, як цього хоче дорослий. Зовнішніми мотиваторами можуть бути кишенькові гроші, покупка подарунків, дозвіл пограти в комп’ютерну гру, обіцянка кудись поїхати і тому подібне. Але насправді вказані зовнішні чинники не мають довгострокового ефекту: як тільки заохочення за результат зникає, дитина перестає дотримуватися певної бажаної моделі поведінки. Іншими словами, зовнішня мотивація не приводить до успіху: у дитини не формується прагнення до саморозвитку і самовдосконалення.
- Загроза покараннями. Як правило, система покарань використовується дорослими через елементарні лінощі або невміння грамотно вплинути на ситуацію. Багато хто вважає, що якщо у дитини з’явиться страх перед покаранням, то це мотивуватиме її до дій. Спочатку, можливо, цей метод принесе успіх, дитина робитиме так, як того хоче дорослий. Але, зрештою, ні в що, окрім протесту проти дій і бажань батьків або педагогів це не виллється. Дитина відчуватиме образу, а дорослі мають величезні шанси втратити довірливі стосунки зі своєю дитиною.
- Відсутність підтримки з боку дорослих під час невдач. Абсолютно всі люди не завжди можуть досягти успіху одразу. Що стосується дітей, то вони лише починають пізнавати світ і невдачі підстерігають їх на кожному кроці, що робить їх вразливими. Багато батьків починають лаяти дітей, якщо ті допускають помилки, демонструвати свою незадоволеність і, куди гірше, розчарування. Цього робити категорично не можна, адже тоді у дитини з’явиться стійке розуміння того, що любов батьків треба заслужити, що люблять її лише за успіхи, а не просто за те, що вона є в їхньому житті. Тому дітей необхідно не карати за помилки, а вчити долати труднощі і не задаватися. Завдання дорослих полягає в підтримці, яка надасть дитині впевненості в собі на шляху до досягнення поставленої мети.
- Невідповідність між вимогами до дитини та особистим прикладом батьків. Дуже часто батьки або педагоги, намагаючись мотивувати дитину до навчання, хорошої поведінки або до занять спортом переходять у формат безперспективних моралей. Як відзначають психологи, на дітей величезний вплив справляє особистий приклад дорослих, і діти просто копіюють їх модель поведінки. Наприклад, якщо ви хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, не забувайте особисто в повсякденному житті бути привітними, дякувати і просити вибачення не лише в оточуючих, але й у дитини в тому числі. Неможливо навчити дітей чому-небудь, якщо дорослі самі не дотримуються бажаної моделі поведінки.
- Надлишок розвиваючих занять і гуртків. Можна зрозуміти прагнення батьків дати дітям все найкраще, якомога раніше почати розвивати малечу, створювати умови для пізнавальної діяльності. Але тоді чому дорослим не завжди вдається мотивувати дитину до занять спортом, хорошого навчання і т.п.? Справа в тому, що від природи дітям властива цікавість, яка дає можливість і викликає бажання пізнавати світ, а в умовах, коли дорослі перенасичують малечу враженнями, новими знаннями ця банальна цікавість не встигає прокинутися і діти отримують нові знання та емоції від їх отримання в готовому вигляді.
Слід пам’ятати, що процес розвитку у дитини мотивації – довготривалий та кропіткий. Звертайте увагу на потенціал дитини, враховуйте її здібності, давайте можливість проявити себе, майте терпіння. Завдяки цьому ви зможете побудувати довірливі стосунки з дітьми і не втратити дорогоцінний час для розвитку дитячої особистості.